Львівський велосипедист Євген Болібрух на чемпіонаті України, що проходив з 23 по 28 вересня на львівському треку СКА, встановив новий рекорд треку. На дистанціі гіт на 1000 м з місця Евген показав час 1.02.77хв. Про секрети підготовки, успіху та плани на майбутнє переможець розповів кореспонденту turnir.com.ua

Євгене, чи задоволені Ви своїм результатом?
Сьогоднішній результат, хоча його можуть не зарахувати як рекордний (на змаганнях відсутня спеціальна система «Омега», яка мала б це зафіксувати), у порівнянні зі світовими показниками є хорошим середнім, але не максимальним. А якщо врахувати те, що наш львівський трек не можна віднести до найшвидших світових треків, то загалом цей результат хороший.

Чому на чемпіонаті України відсутня така важлива для змагань система «Омега»?
Мені здається, що це провина країни. Адже «Омега» була актуальна ще на початку 80-х років, а до того ж спеціальний папір, який потрібен для цієї системи, вже 15 років ніде не виготовляють. Очевидно, що запаси цього паперу вичерпалися, тому маємо таку ситуацію. А загалом, спонсори нам пообіцяли купити нову сучасну комп’ютеризовану систему, завдяки їй всі результати можна роздрукувати на звичайному принтері, що набагато простіше, швидше і краще. Але коли це буде невідомо.

Як довго ви працювали над собою для того, щоб досягнути таких показників?
Три роки тому для мне цей результат здавався дуже високим. Тоді я тільки починав їхати таку дистанцію (1000 м) і їхав за надто повільно. Я багато тренувався і тривалий час не виступав на змаганнях. Згодом, спробувавши ще раз, мій результат покращився і становив 1.04.4хв. Це не надто швидко, але завдяки такому показнику я став Майстром спорту міжнародного класу. Від тоді я почав поступово їздити на змагання. На приклад, на Кубку світу в Австралії у 2006 році я посів третє місце. Так, крок за кроком, покращую свої результати.

А чому саме велоспорт, а не інші види спорту? Той же футбол, наприклад, який в Україні куди більш популярний.
Я захотів займатися велоспортом у дванадцятирічному віці, тож "гра мільйонів" всерйоз не сприймалася вже тоді. Із самого дитинства я захоплювався автогонками, але зважаючи на те, що в нашій країні у середині дев’яностих років не було таких можливостей, я обрав велоспорт. Тут побачив швидкість та рух. До того ж, ще з дитинства любив їздити на велосипеді. Саме тому я вирішив попробувати і записався на цей вид спорту. Одразу ж все дуже сподобалося. Мені дали два велосипеди, один трековий, другий шосейний, їх можна було навіть забирати додому. Було дуже цікаво. Але з часом я все менше і менше отримував задоволення від простої їзди на велосипеді. Мені хотілося нових досягнень та перемог. Збільшивши свої навантаження, я отримав гарні виступи та кращі результати. І так поступово я все більше прогресував.

Що Вам допомагає виокремлюватися з-поміж інших у велоспорті?
Тренування. Ми тренуємося щодня і практично не маємо вихідних. Постійно перебуваємо якщо не на зборах в Криму, то у великих містах, де є треки. Ми майже не відпочиваємо. Я вважаю, що завдяки постійним тренуванням, правильному догляді за власним здоров’ям, та вірі у себе, я досягаю таких результатів.

Які цілі ставите перед собою на майбутнє?
Два роки поспіль я вигравав Кубок світу, це вже можна вважати досягненням, бо з наших співвітчизників ніхто такого результату не мав. Але цьогоріч я хочу закріпити свій показник, вигравши ці змагання втретє. Також планую під час цих виступів побити загальний рекорд України, який становить 1.01.9 хв. Сподіваюся також потрапити на Олімпійські ігри і показати там якнайкращий результат. А після цього, можливо, завершу свою велокар'єру.

Чому так швидко?
Якщо чесно, то в цьому виді спорту в нашій країні я не бачу перспектив на майбутнє. Кошти, які отримуємо за працю та власні досягнення, просто мізерні. Я спілкуюся зі своїми знайомими спортсменами з інших країн Європи і знаю, що за кордоном із такими результатами як у мене, люди не шукають кошти на елементарні матеріальні блага.

Як ви оцінюєте рівень підготовки цих змагань?
Підготовлено все на стандартному рівні. Хоча, мені дуже сподобалося те, що цього року їх зробили на місяць раніше, а ніж торік. Адже цей трек погано опалюється і температура повітря у ньому залежить від погоди на дворі. Наприклад, минулого року тут було всього 12 градусів. В таких умовах важко змагатися, м’язи зовсім не ті, швидкість не така, яку б хотілося мати. Коли готуєшся в Криму до змагань, там де тепло, показуєш одні результати, а приїхавши сюди не можеш показати те, на що розраховував. Тому я задоволений такими змінами.